Вищий антикорупційний суд розглянув справу бригадного генерала СБУ Іллі Вітюка, якого обвинувачують у незаконному збагаченні.
Захист наполягав на відсутності підстав для розгляду справи ВАКСом, оскільки події відбулися до присвоєння Вітюку вищого
офіцерського звання.
Широкого розголосу набула нещодавня подія – розгляд та застосування Вищим антикорупційним судом застави стосовно бригадного генерала СБУ Іллі Вітюка, якого обвинувачують у незаконному збагаченні та недостовірному декларуванні. Ще на початку судового засідання сторона захисту заявила клопотання в якому просила відкласти судовий процес – на їхнє переконання ВАКС не має підстав розглядати цю справу. Суд відхилив це клопотання. І воно, на перший погляд, може видатися не таким вже й суттєвим, але насправді – воно наштовхує на думку на дуже формалізований підхід суду до вчорашнього розгляду. “Український Експерт” розбирався чому це так.
Чинний КПК України передбачає не тільки ряд умов, за яких корупційні злочини можуть бути підслідними НАБУ, але й умови, за яких справа може бути підсудна Вищому антикорупційному суду. Тобто, якщо простою мовою – те що справа корупційна, не є автоматичною підставою для її розгляду або розгляду клопотання у ній ВАКСом.
Для суду визначено чіткий перелік кримінально караних злочинів – а простіше кажу, статей ККУ – які він має розглядати. І що примітно, статті за якими висунуті обвинувачення Вітюку – ст. 368-5 та ч. 2 ст. 366-2 КК України – можуть бути підсудні ВАКСУ якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини пʼятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України. Тобто законодавець передбачив ще низку критеріїв, яким має відповідати корупційний злочин, для того аби бути підсудним ВАКС.
У даній конкретній справі прокурор і детектив застосували умову визначену пунктом 1 частини пʼятої статті 216 КПК, а саме “кримінальне правопорушення вчинене військовослужбовцем вищого офіцерського складу Служби безпеки України”, тобто бригадним генералом і вище. От тільки виявилось що дії і події, які обвинувачення називає злочинними відбулись ще до присвоєння Вітюку вищого офіцерського звання, а відтак справа не підслідна НАБУ і не підсудна ВАКС, відповідно мотиви перебування її у провадженні вказаних інституцій, ймовірно, інші ніж вимога Закону.
Крім того, законодавець, передбачаючи можливі спори щодо підсудності в таких категоріях справ, чітко і безальтернативно визначив порядок вирішення таких спорів – виключно колегією суддів апеляційної палати ВАКС (з 5 суддів!). Тобто такі повноваження має виключно зазначена судова інстанція, а не суд першої інстанції, тобто ВАКС.
Саме за вказаних підстав, тобто відсутності, на думку сторони захисту, ознак не тільки підслідності, але й підсудності ВАКСу судової справи щодо розгляду питання можливості застосування запобіжного заходу конкретній особі, було і подано до апеляційної палати ВАКС відповідне клопотання. Тобто стороною захисту було чітко дотримано єдину передбачену вимогами КПК України процедуру можливості вирішення спору, про що і було заявлено судді ВАКСу.
Важливий та основний момент – клопотання про відкладення судового засідання було подано саме з підстав розгляду в даному випадку уповноваженою судовою інстанцією спору про підсудність, який, на думку сторони захисту, виник і потребував обов’язковому вирішенню.
Виникає риторичне питання: Як процесуально правильно мав відреагувати слідчий суддя при отримання такого клопотання.
Відповідь вбачається одна: Якщо враховувати вимоги КПК України та доводи сторони захисту, то у разі підтвердження факту вирішення спору про підсудність – суд має зробити паузу і дочекатися рішення уповноваженої судової інстанції, оскільки в іншому випадку настає факт виходу за межі повноважень – самостійного вирішення судового спору суддею першої інстанції одноособово, що є фактично підставою для скасування ухваленого рішення.
Однак, суддя вибрав чомусь спосіб вирішення питанням спору щодо підсудності на місці, тобто в порушення вимог КПК України без крайньої на те процесуальної необхідності.
Окремо, виникає риторичне питання, відповіді, нажаль, на яке вже давно не можу почути суспільство: А скільки ще пройде часу, щоб антикорупційні правоохоронні органи та суди, все таки стали займатися виключно справами своєї підслідності та, відповідно – підсудності, не порушуючи вимоги кримінального процесуального законодавства? Адже існує всім відомий життєвий закон і правило – якщо не займатися “чужими” справами, тоді буде більше часу не тільки на свої справи, але й на їх якісне виконання, що так давно очікує суспільство…. та відповідно мінімізує необхідність як розширення штату працівників, так і зайвого використання державних коштів.
